close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Презентація PowerPoint

код для вставкиСкачать
ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ТА СТИМУЛЮВАННЯ
ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГІЇ В АГРО-ХАРЧОВИХ ТА
ІНШИХ МАЛІХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВАХ (МСП) УКРАЇНИ
НЕОБХІДНІСТЬ ОНОВЛЕННЯ
ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ В
СВІТЛІ РІШЕНЬ КОНФЕРЕНЦІЇ ООН
РІО+20
Доповідач: Микола Кобець, к.б.н.
національний експерт з питань енергетичної політики
СТРАТЕГІЯ - ЩО ЦЕ ТАКЕ?
Стратегія - це комплекс інтелектуальних зусиль і
рішень, які дозволяють оптимізувати перехід із
сьогодення в бажане майбутнє. У більш вузькому і
традиційному сенсі стратегія - це якийсь задум,
загальний план дій.
Стратегія дозволяє скоротити шлях досягнення
поставлених цілей, вона дозволяє вибрати оптимальну
дорогу з безлічі можливих. Ця дорога складається з
рішень і дій.
Стратегія - це своєрідний радник, який підказує
правильні (оптимальні) рішення. Її поради допомагають
економити час, сили і ресурси. Її поради підвищують
шанси на благополучний результат наших починань.
СТРАТЕГІЯ - ЩО ЦЕ ТАКЕ?
Стратегія без стратега не існує
Стратегія не панацея - це інструмент
Стратегія - це можливість направити наявну силу
оптимальним шляхом
Стратегія не дає відповіді на питання куди йти? Вона
просто показує як туди (туди, куди вам потрібно) йти
найкращим чином. Куди, навіщо і заради чого йти,
ви вирішуєте самі.
Стратегія починається тоді, коли з'являється вибір
Стратегія - це не тільки тверезий розрахунок, а й
творчість
ЩО ТАКЕ «СТАЛИЙ РОЗВИТОК»?
Сталий розвиток — міжнародний тренд, який було проголошено
20 років тому в Ріо-де-Жанейро і який є універсальною
політичною стратегією для національного та міжнародного рівнів.
Головним принципом цієї концепції є те, що задоволення
Суспільство
сьогоднішніх потреб людини
не повинно входити в суперечність з
інтересами майбутніх поколінь і завдавати шкоди навколишньому
середовищу.
Сталий розвиток - це модель діяльності суспільства, яка
Природа
передбачає поєднання
економічногоЕкономіка
зростання, соціального
розвитку та захисту довкілля як взаємозалежних та
взаємодоповнюючих елементів з метою забезпечення основних
життєвих потреб сучасного і майбутнього поколінь
Основою сталого розвитку є паритетність відносин у
тріаді ”суспільство - економіка – природа”
В центрі цієї тріади стоїть ЛЮДИНА
КОНФЕРЕНЦІЯ ООН ІЗ СТАЛОГО РОЗВИТКУ «РІО+20»
20-22 ЧЕРВНЯ 2012
Конференція ООН зі сталого розвитку в Ріо-де-Жанейро «Ріо+20» — одна з
наймасштабніших міжнародних подій десятиріччя, в рамках якої світові лідери,
представники міждержавних та неурядових організацій, бізнесу та інших груп інтересів
підбили підсумки міжнародних зусиль у напрямку сталого розвитку людства, здійснені
з часу історичного «Саміту Землі» (Конференції Ріо, 1992), а також спільно виробили
концепцію подальших дій із сталого розвитку, що допоможе скоротити бідність у світі,
сприятиме утвердженню соціальної справедливості і належному захисту
навколишнього середовища з урахуванням стрімкого зростання чисельності населення
планети, а також системних криз з якими зіштовхується людство (екологічної,
економічної, продовольчої тощо).
Мета Конференції - поновлення політичних зобов’язань щодо сталого розвитку, оцінка
досягнутих результатів і прогалин, що залишилися у здійсненні рішень Самітів зі
сталого розвитку, а також врахування сучасних викликів і завдань на шляху до сталого
майбутнього людства — майбутнього з більшою кількістю робочих місць, більш чистою
енергетикою, більшою безпекою і гідним рівнем життя для всіх.
Робота Конференції була зосереджена на розгляді двох питань:
Зелена економіка в контексті сталого розвитку та подолання бідності
Інституційна розбудова для забезпечення сталого розвитку
ЩО ТАКЕ «ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКА»?
Зелена економіка (англ. Green economics, Green Economy) — напрям
економічної науки, що сформувався за останні два десятиріччя, в рамках якого
вважається, що економіка є залежним компонентом природного середовища в
межах якого вона існує та є його невідємною частиною.
Теорія «зеленої економіки» базується на трьох аксіомах:
неможливо нескінченно розширювати сферу впливу в обмеженому
просторі
неможливо вимагати задоволення нескінченно зростаючих потреб в
умовах обмеженості ресурсів
усе на поверхні Землі є взаємозалежним
Пошук в Гугл за словами “зелена економіка” дає близько 272 000 результатів.
Пошук за запитом “green economy” – 250 000 000 результатів.
Це приблизно й відповідає тій різниці, яка існує між розумінням та
популярністю даного поняття в Україні та світі
У «ЗЕЛЕНІЙ ЕКОНОМІЦІ» КЛЮЧОВУ РОЛЬ ВІДІГРАЄ
КОНЦЕПЦІЯ «ПРИРОДНЬОГО КАПІТАЛУ».
Природний капітал - це природно-ресурсний запас (фонд) наземних екосистем, з
компонентів якого формується безперервний потік, що частково втягується в
господарський оборот для утворення благ для життєдіяльності суспільства, а частково
забезпечує відтворення самої природи. На відміну від традиційного капіталу,
природний капітал виконує не лише економічну (забезпечення процесу виробництва
сировиною та матеріалами), а й екологічну функції (забезпечення стійкості наземних
екосистем).
Природні послуги – це вигоди, які людина отримує від екосистем. Вони включають:
Послуги постачання: товари, безпосередньо отримані від екосистем (їжа, ліки,
деревина, бавовна та інше).
Регулятивні послуги: вигоди, отримані від регуляції природних процесів (фільтрація
води, розпад сміття, регуляція клімату, опилення, регуляція деяких хвороб та інше).
Допоміжні послуги: регуляція основних екологічних функцій та процесів,
необхідних для постачання всіх інших природних послуг (колообіг речовин,
фотосинтез, формація ґрунтів).
Культурні послуги: психологічні та емоційні вигоди, отримані від взаємодії з
природою (збагачення естетичного, духовного досвіду, рекреація).
ЕКОЛОГІЧНИЙ СЛІД ЛЮДСТВА: СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ПОДІЙ
“Екологічний відбиток” (Environmental Footprint) перевищує біопродуктивність
Землі на 50 відсотків - це означає, що Планеті потрібно 1,5 роки, щоб відновити
ресурси, які людство споживає за рік.
Так у 2007 році людство використало еквівалент 1.5 планет для
підтримки своєї життєдіяльності.
ЯЦУ ЦІНУ МИ ПЛАТИМО ЗА РІСТ ВВП?
Добробут нації не може бути адекватно виміряно національним
доходом: за допомогою ВВП виміряєтся лише відносний добробут, який
не враховує соціальні втрати та вплив на навколишнє середовище
Виявляється, якщо врахувати яку ціну платить навколишнє середовище за
подвоєння ВВП, то ніякого росту добробуту немає і ніколи не було
Індикатор дійсного прогресу (ІДП) (Genuine Progress Indicator)
Різниця між ІДП та ВВП
аналогічна різниці між загальним
та чистим прибутком:
індикатор дорівнюватиме нулю,
якщо доходи від виробництва
товарів та послуг дорівнюють
витратам що необхідні на
ліквідацію шкідливих наслідків
такого виробництва
НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ
ПЕРЕХОДУ ДО «ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ»
відповідне до принципів сталого розвитку ціноутворення, включаючи
відмову від неефективних субсидій, оцінка природних ресурсів у
грошовому виразі та уведення податків на те, що шкодить довкіллю;
політика державних закупівель, яка заохочує виробництво екологічної
продукції і використання відповідних до принципів сталого розвитку
методів виробництва;
ріст державних інвестицій у відповідну до принципів сталого розвитку
інфраструктуру (включаючи суспільний транспорт, поновлювані джерела
енергії, будівництво енергоефективних будинків) і природний капітал для
відновлення, підтримки та, де це можливо, збільшення обсягу природного
капіталу;
цільова державна підтримка досліджень і розробок, пов'язаних з
утворенням екологічно чистих технологій;
соціальні стратегії, покликані забезпечити узгодження між цілями в
соціальній сфері та існуючими або пропонованими економічними
стратегіями;
реформування систем «екологічного» оподатковування, що передбачає
зміщення акценту з податку на робочу силу на податки на забруднення.
КОНЦЕПЦІЯ «ЕКО-ТРУДОВОЇ ПОДАТКОВОЇ РЕФОРМИ»:
ПЕРЕНЕСЕННЯ ПОДАТКОВОГО ТЯГАРЯ З ПРАЦІ ТА
КАПІТАЛУ НА ПОТІК РЕСУРСІВ
На сьогодні еко-податкову реформу офіційно здійснено у дев’яти країнах
Західної Європи (Данії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Британії,
Швейцарії, Швеції та Фінляндії). Бельгія та Австрія офіційно не оголошували
про здійснення еко-податкової реформи, але фактично також змінили
податкову систему на користь збільшення еко-податків та зменшення
оподаткування праці.
Найпоказовішим є досвід Німеччини, де еко-податкова реформа принесла
до бюджету понад 20 мільярдів євро «зелених податків». Згідно з принципом
«фіскальної нейтральності» 90% цих коштів було використано для зниження
податків на працю та доходи фізичних осіб, наслідком чого стало утворення
250 тисяч нових робочих місць. І це – одночасно із прямими екологічними
наслідками реформи: зниженням викидів діоксину карбону на 2,4% (що в
масштабах німецької економіки сягає мільйонів тонн щорічно), та
зростанням попиту на екологічно чисті технології (так, лише продаж
автомобілів на газовому пальному зріс на 10%).
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ
Документ
Категория
Презентации по географии
Просмотров
132
Размер файла
4 314 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа